Про вуха та беруші.

Беруші у великому місті.
Відразу скажу: не рекомендую користуватися вушними затичками у міських умовах. Спершу я був приємно вражений аудіо-комфортом. Фактично, я перестав відчувати високі дратівливі звуки – залишилися лише підкріплені вібрацією двигуна низькочастотні шуми. Шуми дороги дуже помітно згасли: це стосується шарудіння шин мого мотоцикла та транспорту, що їде поруч. Отут і вискочила перша проблема. Виявилося, сам, можливо, того не усвідомлюючи, під час руху я зчитував інформацію про дорожню ситуацію не лише візуально, а й сприймаючи її на слух. Суттєво обмеживши можливості слухового сприйняття, я на першому ж світлофорі зрозумів, що не чую «консервів», що підкрадаються, чи були вони збоку або виникали ззаду. Висновок: використовуючи беруші у міському режимі потрібно активніше крутити головою. Ще проблема: через те, що я погано чув двигун свого мотоцикла, я кілька разів прогавив момент переходу на знижену передачу, намагаючись прискоритися на четвертій, коли саме час було вже «встромити» другу, чим викликав невдоволення «сталевого коня», виражене характерними звуками детонації. Звичайно, можна сказати, що це справа звички. Є тахометр і можна орієнтуватись по ньому, а також візуально оцінювати швидкість руху. Погоджуся. Але не оспоримо і те, що один, хай і не найважливіший фактор контролю мотоцикла - звук двигуна, став сприйматися гірше, а точніше, майже перестав сприйматися.
Саме з цієї причини розгін став швидше. Не чуючи ревіння двигуна, я «відкручував» газ різкіше і більше звичайного. Як результат – мотоцикл прискорювався значно динамічніше.
Проїхавши близько десяти кілометрів по жвавих вулицях, звернувши до тротуару я зупинився, вийняв затички з вух і далі вже їхав без них. І, о боги, мені було дуже приємно знову чути всі звуки, що супроводжували рух. Ступінь контролю за дорожньою ситуацією та мотоциклом знову був на потрібному рівні. У жвавому місті краще тримати вухо гостро.

Беруши на трасі.
Ранок за два дні. У Києві трохи похмуро, але в Умані очікується 24 градуси та без дощу. Виїжджаю. Перші кілометрів сто проробляю у «звичайному аудіорежимі». Потім, переекіпірувавшись на заправці, їду із «захищеним» слухом.
Однозначно, берушам місце на трасі! Велика відстань між транспортними засобами і практично прямолінійний рух дозволяють контролювати ситуацію, покладаючись на візуальний огляд. Та й інтенсивність обертання головою тут не така, як у місті: періодично кидаєш погляд у дзеркала заднього виду, на прилади і котишся далі. Друга сотня кілометрів пролетіла з великим комфортом, навіть не дивлячись на досить сильний вітер, що викликає сильний шум при взаємодії з поверхнею мого шолома.

Мій висновок такий: б еруші хороші при заміських поїздках, чи то тривала подорож чи невеликий вояж, коли ступінь уваги, необхідної для забезпечення безпеки руху, не такий високий, як у щільному міському потоці. У місті все-таки краще не нехтувати слухом, як каналом контролю за мотоциклом та ситуацією на дорозі. Важливо розуміти, що насправді ці маленькі штучки не зменшують шуму як струмового, а погіршують його чутність для вас.

Олег «Ded»
Yamaha Virago 750 cc